Image

Uma volontaria de Pontos Coração marco minha vida para o bem

Publicités

Cada vez que he visitado un Punto Corazón, a sus hermanas, sus Padres, los amigos de los niños, los Padrinos me siento un poco mejor

En el año 1993 por primera vez escuché ese nombre. Pregunte que era, me dijeron una obra católica. Pregunte que hacían. Me dijeron acompañamos a los abuelos, a los niños, estamos en hospitales, etc.

En la recién comenzada carrera universitaria, en la Universidad del Salvador sonaba algo lejano la obra.

La obra se fue acercando a través que una amiga se fue acercando espiritualmente y alejando materialmente, hasta dejar la universidad y a la larga tomar los hábitos.

Que habrá visto de esa obra que la lleve a cambiar de vida y de opción me preguntaba? Y encontré la respuesta yo mismo cuando conocí distintos puntos corazón y vi la tarea.

No parece una tarea a priorí pomposa, quizás por eso mismo es importante. Vi a unos niños aprendiendo a leer en el sur de italia, vi a unos enfermos de sida en el hospital muñiz cuidados espiritualmente por hermana Milagro, vi otros niños jugando en la Habana sin política de por medio y cantando canciones con Magda, vi la ilusión de procurar llevar la palabra de Dios.

Lire la suite

La vida con Puntos Corazon nos ha educado en la gratuidad de una amistad

A quien corresponda:

Querido amigo, me permito llamarlo amigo, sin conocerlo, porque estas pocas líneas, son un intento de acogida, de hospitalidad, en sentido estricto de su término, de una tensión hacia el otro, intención atenta, una apertura al infinito del otro, por tanto, una respuesta, un si dado al otro.

Me llamo G.T., soy profesora en Artes Visuales, mi familia está compuesta por mi esposo E. que es ingeniero clínico; nuestros hijos S. y G., médico y profesor de historia. Toda la familia hace parte del Movimiento de Comunión y Liberación; y es precisamente allí donde conocimos a Puntos Corazón. El Movimiento de Comunión y liberación, nos propone como camino educativo, la “Escuela de comunidad” que tiene como objetivo, mediante la lectura y la comparación con la propia experiencia de textos propuestos por el Centro del movimiento, formar una conciencia más clara de la naturaleza del hecho cristiano e iluminar la vida; y la Caritativa, que nos permite aprender, a través de la fidelidad a un gesto concreto de servicio, que la ley última de la existencia es la caridad, la gratuidad. Compartiendo ambos gestos con Puntos Corazón, la Escuela de Comunidad en el barrio en el que vivimos y la Caritativa en Villa Jardín, Lanús Oeste (Provincia de Buenos Aires), donde viven los Amigos de los Niños con quienes acompañábamos las tardes de juegos con los chicos de la villa. Verdadera escuela para nuestras vidas. No sé si sabrás que las Villas en nuestro país son lugares indigentes y vulnerables, de familias pobres, en condiciones precarias de vida. Y en medio de ese difícil y triste lugar, está la Casa de Punto Corazón, que difiere poco en lo formal, pero que es un anticipo del cielo, por su contenido.

Fue naciendo así, una verdadera amistad, una amistad curiosa y deseosa de ser más como estos Amigos de los Niños, en quienes veíamos y vemos, desplegarse la belleza de la GRATUIDAD, sirviendo a los más pobres y pequeños, compartiendo, acogiendo, sin ninguna pretensión más que la de revelar a Cristo como compañía del hombre. Son también, para nuestra vida, el regalo más preciado que Dios nos ha hecho a nosotros, como familia.

Lire la suite

Дім Серця: Ви всі такі різні і такі однакові у вашій щирості і любові до людей!

Кажуть, що краса врятує світ. І це дійсно так. Але не одна лише краса є рятівницею. Тому я хотіла б додати, що і доброта врятує світ. Адже посіяне добро вертається до людини, яка його посіяла, сторицею.

Із щирою добротою я зустрілася познайомившись з дівчатами з Дому Серця. Ця зустріч відбулася років п’ять тому назад.

Добре пам’ятаю той день, коли вони приїхали до нас у гості у село під Харковом. Був березень. Зима тільки почала відступати і мені було якось незручно перед дівчатами-іноземками за калюжі і бруд на дорогах. Але їхні щирі посмішки, відкриті обличчя та невимушеність у спілкуванні швидко розтопили лід скутості і тривоги. Тоді їх було троє: Од, Марічка і Лаура. А ви пам’ятаєте ваш перший приїзд в Огульці?

Під час розмови вони розповіли нам про Дім Серця, про те, чим вони займаються, як живуть. Було дуже цікаво! Адже про це я ніколи раніше не чула. А ще було приємно, що вони розмовляли українською мовою, нашою рідною мовою. Вразило також і те, що Од до приїзду в Україну жила в Казахстані, а моя сім’я теж десять років жила в Туркменії. Так що нам було що згадати про Середню Азію. Як цікаво доля зводить людей!

Коли дівчата від’їжджали до Львова було відчуття, що це наші давні гарні друзі, добрі і щирі, які вміють вислухати і порадити, розвеселити і підтримати. Після тієї першої зустрічі у нас вдома потім було багато іще: у Харкові, Львові, Києві, Лишні, Вроцлаві. І нові знайомства: з Медісон, Магдою, Дженіфер, Софі, Альбіною.

А потім в нашій сім’ї трапилось горе. Не стало дорогої для нас людини. І наші душі були зігріті їхнім співчуттям, теплом, підтримкою і розумінням.

А життя продовжується. І ось ми вже знайомі з Роксоланою і Марічкою.

Дівчата, які ви всі милі ,безпосередні, безкорисливі і відкриті! Ви всі такі різні і такі однакові у вашій щирості і любові до людей! Спілкуючись з вами або буваючи у вас у Львові, дійсно розумієш, що ти в Домі Серця, серця великого, відкритого, люблячого.

Завершити мені хотілося б словами однієї мудрої людини, яка сказала, що існують такі друзі, як повітря – їх не видно, але вони завжди з тобою. Так, ми живемо не поруч, ми живемо в різних містах, але ви завжди з нами!

 

Points-Coeur Suisse : Elles sont rayonnantes de l’amour du Christ.

Je me permets, par la présente, de faire un petit témoignage en faveur de mes amis de la communauté Points Cœur de Genève. Voilà huit ans que je travaille en tant que secrétaire paroissiale à l’église catholique romaine de la Sainte-Trinité à Genève. A ce titre j’ai l’occasion de côtoyer régulièrement les membres de Point Cœur, Maurice Zundel à Genève (composé de deux religieuses et de deux permanentes). Au fil des années, elles sont devenues de précieuses amies et dans le cadre de mon travail je collabore régulièrement avec elles. Sœur Magda enseigne le catéchisme à nos petits, et tous les quinze jours la communauté accompagnée de plusieurs participants viennent dans notre petite chapelle pour réciter les vêpres et adorer le Saint-Sacrement. Il arrive, dans notre paroisse, de rencontrer des personnes qui se retrouvent dans des difficultés spirituelles, d’ordre financier ou autres. Alors je sais que je peux toujours m’adresser à elles, que leur porte sera toujours ouverte et qu’un beau sourire accueillera ces personnes. Elles sont là, simplement pour boire un thé, écouter, partager les soucis de la vie quotidienne. Simplement se montrer disponible, et offrir de son temps. Et même si leur emploi du temps est toujours très chargé…

Quant ’à l’amitié qui nous lie, elle remonte aussi à quelques années. Nous avons créé un lien très fort et c’est avec plaisir que nous partageons des repas, des sorties ou des week-ends de retraite. Mon mari qui n’est pas du tout croyant les trouve très sympathiques et nous partageons des moments vraiment conviviaux ensemble sans l’ombre du moindre prosélytisme. Voilà ce que j’appelle de l’amitié pure. Elles sont rayonnantes de l’amour du Christ. Et c’est une vraie joie de les avoir parmi nous.

Je leur souhaite tout le bonheur possible et qu’elles soient mille fois bénies par notre Seigneur pour tous les bienfaits qu’elles sèment autour d’elles.

 

 

F.C.

Point-Coeur est à mes yeux une très belle oeuvre, témoin de la présence de Dieu dans la simplicité du quotidien.

Je connais Point-Coeur grâce à Anne Gallot, Denis Cardinaux et Suzanne Anel, qui étaient dans la même école de philosophie que moi, de 2006 à 2008, à Paris. J’ai ensuite gardé une amitié avec Anne, qui est venue vivre en Suisse, comme moi. Par ailleurs, j’ai eu l’occasion de visiter le Point-Coeur de Dakar en 2003.

 

J’ai toujours été très touchée par la vocation de Point-Coeur, d’être des centres de compassion et d’amour, là où l’homme en a le plus besoin. J’ai beaucoup de respect pour ces jeunes qui donnent 2 ans de leur vie (voire toute leur vie!) pour vivre la quotidien des plus pauvres. Quelle belle vocation que d' »être là, gratuitement, par amour ». Jésus ne demande pas autre chose il me semble.

Point-Coeur est à mes yeux une très belle oeuvre, témoin de la présence de Dieu dans la simplicité du quotidien. Les membres que je connais sont des personnes droites et aimant profondément le Christ et l’Eglise. Leur présence est toujours appréciée de tous.

Par ailleurs, je n’ai pas eu l’occasion de l’expérimenter comme une véritable « communauté religieuse » en tant que telle.

H.C.

 

I have witnessed and admired, in these past seven years , the spirit of fraternity and service to the poor of the members of Points Coeur. 

Dear  Mr Mousset,

I am the main representative at UNOG of the Associazione Comunita’ Papa Giovanni XXIII, a Catholic international NGO.
On behalf of my Association, I would like to express all our support to Association Points Coeur.
I have witnessed and admired, in these past seven years , the spirit of fraternity and service to the poor of the members of Points Coeur.
Association Points Coeur participates actively in the forum of Catholic Inspired NGOS and in its working groups, namely the WG on international solidarity, the one on right to development, the one on the family and the WG on right to peace, bringing valuable and competent contributions in a spirit of great communion.

I participated several times to the side events organised by Points Coeur at the Human Rights Council. Such events  have been very interesting and well organised and have given voice to the voiceless.

Furthermore, I met in the Association Points Coeur wonderful people, people of God indeed, such as Fr. Clement Imbert, Fr. Raphael, Camille, Elodie, all the Sisters who have been an example to me of christian life.

In communion and prayer

Fraternal regards

M.M.R.