Дім Серця: Ви всі такі різні і такі однакові у вашій щирості і любові до людей!

Кажуть, що краса врятує світ. І це дійсно так. Але не одна лише краса є рятівницею. Тому я хотіла б додати, що і доброта врятує світ. Адже посіяне добро вертається до людини, яка його посіяла, сторицею.

Із щирою добротою я зустрілася познайомившись з дівчатами з Дому Серця. Ця зустріч відбулася років п’ять тому назад.

Добре пам’ятаю той день, коли вони приїхали до нас у гості у село під Харковом. Був березень. Зима тільки почала відступати і мені було якось незручно перед дівчатами-іноземками за калюжі і бруд на дорогах. Але їхні щирі посмішки, відкриті обличчя та невимушеність у спілкуванні швидко розтопили лід скутості і тривоги. Тоді їх було троє: Од, Марічка і Лаура. А ви пам’ятаєте ваш перший приїзд в Огульці?

Під час розмови вони розповіли нам про Дім Серця, про те, чим вони займаються, як живуть. Було дуже цікаво! Адже про це я ніколи раніше не чула. А ще було приємно, що вони розмовляли українською мовою, нашою рідною мовою. Вразило також і те, що Од до приїзду в Україну жила в Казахстані, а моя сім’я теж десять років жила в Туркменії. Так що нам було що згадати про Середню Азію. Як цікаво доля зводить людей!

Коли дівчата від’їжджали до Львова було відчуття, що це наші давні гарні друзі, добрі і щирі, які вміють вислухати і порадити, розвеселити і підтримати. Після тієї першої зустрічі у нас вдома потім було багато іще: у Харкові, Львові, Києві, Лишні, Вроцлаві. І нові знайомства: з Медісон, Магдою, Дженіфер, Софі, Альбіною.

А потім в нашій сім’ї трапилось горе. Не стало дорогої для нас людини. І наші душі були зігріті їхнім співчуттям, теплом, підтримкою і розумінням.

А життя продовжується. І ось ми вже знайомі з Роксоланою і Марічкою.

Дівчата, які ви всі милі ,безпосередні, безкорисливі і відкриті! Ви всі такі різні і такі однакові у вашій щирості і любові до людей! Спілкуючись з вами або буваючи у вас у Львові, дійсно розумієш, що ти в Домі Серця, серця великого, відкритого, люблячого.

Завершити мені хотілося б словами однієї мудрої людини, яка сказала, що існують такі друзі, як повітря – їх не видно, але вони завжди з тобою. Так, ми живемо не поруч, ми живемо в різних містах, але ви завжди з нами!

 

Publicités

Дім Серця – це дім ревних християн, а точніше, це справжня домашня церква.

Львівський Дім Серця відчинив для мене свої двері в складний момент мого життя. Я шукала усамітнення в монашій келії, але такої тоді не знайшлося, натомість знайшлася спільнота, яка стала для мене місцем інтенсивної душевної терапії і християнської формації. Причому одне з другим нерозривно пов’язане, бо оздоровлюючи душу ви приходите до віри, а зміцнюючи віру, лікуєте душу.

Коли почалося моє місячне паломництво в світ милосердя і співчуття, островами якого є розкидані по всьому світу Доми Серця, в ньому жило четверо іноземок – дві посвячені членкині спільноти (Ода і Марічка) і дві волонтерки (Реджіна і Сильвія). Протягом місяця я вчилася від цих дівчат жити в їхньому світі.

Світ милосердя і співчуття львівського Дому Серця дуже багатогранний. Він вміщає в собі щиру і вірну дружбу з мешканцями геріатричного пансіонату (будинку престарілих) і організацію домашніх культурно-просвітницьких вечорів, спілкування з бездомними та жебраками і щомісячні «ночі адорації», просто присутність в долі позбавленої материнських прав жінки з алкогольною залежністю та двійка її синів і багатолюдні гостини (бо ж друзів стає щораз більше) на честь християнських свят, чиїхось уродин чи прощання з місіонеркою з нагоди закінчення місії.

З місіонерками Дому Серця я вперше побувала у львівському геріатричному центрі і познайомилася з його мешканцями. А коли побачила, як Ода намащує кремом і ніжно розгладжує струпи на ногах 40-річної лежачої Тетяни, то відчула, що на практиці означає милосердя до цілком «далекого» ближнього.

Дім Серця – це дім миру і радості, де, щойно ви переступите поріг, вас неодмінно зустрінуть щирим: «Привіт! Як справи?», де не критикують і не осуджують, де завжди в роботі якийсь цікавий «проект», що неодмінно реалізовується. Дім Серця у Львові – це дім мистецтва і муз, його приятелями є численні молоді митці – живописці, скульптори, ікописці, музиканти.

Але найголовніше, що Дім Серця – це дім ревних християн, а точніше, це справжня домашня церква. «Фундаментом» цього дому є віра, любов до Христа і глибоко усвідомлена церковність, а капличка – його живе серце, бо там, у дарохранительниці є Ісус. Щоденне життя дому підпорядковане строгому молитовному правилу: утреня в домашній капличці, Літургія (найчастіше в одному з поближніх греко-католицьких храмів), вервиця, година адорації, вечірня і комплета. Але і тут – милосердя вище від правила, бо коли хтось не встає на утреню, Ода не стягає «за ноги», а каже: «Значить, людині треба поспати»…

І я дуже надіюся, що таки виїду на місію до Індії, бо ж благословення Дому Серця на цю місію «чекає» на мене вже два роки…

Г.Т

Дім Серця: Мені подобається любов, уважність, їхня потіха

п. Анна , пенсіонерка, 86 років, мешкає у львівському геріатричному пансіонаті .

« Дуже гарні дівчата. Файно себе поводять.Я дуже рада, коли вони приходять. Я вас обажаю! Мені подобається любов, уважність, їхня потіха « 

Дім Серця: в кожній дрібниці, у всіх буденних і духовних справах цих людей відчувалась любов і увага

Звати мене О.К, рік тому я закінчила Академію Мистецтв, факультет реставрації. Моє знайомство з Домом Серця почалось з літургії на Руській, де ми співали з Рокі. Вона мені відкрила Дім і познайомила з його чудовими людьми. Якогось вечора мене запросили в гості. Ми співали, молились, вечеряли і мили разом посуд 🙂 в кожній дрібниці, у всіх буденних і духовних справах цих людей відчувалась любов і увага. Світло Святого Духа наскрізь покриває всі сфери їхнього життя і це відчує люба людина яка торкнеться їх життя 😉

Багато ласки Божою я відчула саме у “Домі серця”

Мене звуть О. Д. Я навчалася у Львівській академії мистецтв і вже 2 роки як закінчила. З спільнотою „Дім серця” я познайомилась ще на другому курсі навчання і одразу дуже затоваришувала з дівчатами. Все починалось з вечорів про різних художників, музикантів та інших творчих або просто визначних людей. Збиралось багато людей, щоб послухати конференцію, яку хтось підгодовував з дівчат. Мене від самого початку вражало те, як вони хочуть зрозуміти і проникнутись нашою культурою, адже для них часами було дуже важко то все ще розповідати українською мовою, але незважаючи на труднощі вони говорили і цим самим здається ще більше притягували людей, які до них приходили, або з якими вони випадково десь зустрічались. Про них важко було, якось відгукнутись, щоб це не виглядало позитивно, адже їхня простота дуже западала в серця людей, які насправді і шукають цю простоту один в одному. Але потім моє знайомство з волонтерами „ Дому серця” значно поглиблювалось і я почала ходити на нічні адорації до них.

І це насправді було дуже складно встати вночі і просидіти години в контемплятивній молитві, але насправді наступний день був дуже радісним. Хоча я була від самого початку практикуючою християнкою і навіть була в іншій спільноті, але саме в цій спільноті я знайшла те що найбільше мені відповідало і те що я вважала важливішим за багато сказаних молитов і пісень, розмов, ділень про Бога. А саме це життя іншої людини, її страждання, самотність… Я ходила з дівчатами в дім престарілих і бачила, яка та на перший погляд не значна допомога, але з іншого боку, яка величезна. Коли бабуся, яка цілий тиждень чекає їх, бо більше нікого немає і їй просто хочеться, щоб її вислухала, її повеселили і просто побули. При цьому не приносячи ніяких гостинців. Це засвідчує, що людині найбільше потрібна людина і нічого їй не може замінити її. Тому так страшно, коли людина нікого не має, коли покинута суспільством, родиною і їй вже не важливо чи принесуть їй щось в подарунок, для неї подарунок це сама людина і просто її присутність, її розуміння. В сучасному світі ми забуваєм про це, забиваючи себе все більше і більше матеріальними речами і думками, тому гадаю так поширюється самотність по світу. Тому завдяки цій спільноті я зрозуміла яка це величезна місія служити таким людям і бачити в них Христа страждаючого. Любити, розуміти і приймати таких людей важко і це гадаю найбільша молитва всього життя, це практика після всіх сказаних молитов з молитовника. Багато ласки Божою я відчула саме у “Домі серця” і при цьому тут не моляться цілодобово( хоча молитися разом з ними я дуже люблю) , як не говорять постійно про Бога, тут просто вчаться любити і приймати інших людей. Я насамперед вчусь у них цього бути відкритим на людей, бути відкритим на Бога.

Дім Серця – це особливе місце, де панує атмосфера любові, щирості, відкритості та цілковитого прийняття кожного.

Перше моє знайомство з Домом Серця відбулося під час навчання в Академії мистецтв. Ода, з якою разом навчалися на кафедрі Сакрального мистецтва, запросила нас, своїх одногрупників, на один із вечорів. З цього часу я часто приходжу сюди на зустрічі, де ми спілкуємось на теми духовності, культури, мистецтва, переглядаємо фільми.

Дім Серця – це особливе місце, де панує атмосфера любові, щирості, відкритості та цілковитого прийняття кожного. Сюди приходить багато молоді. Щомісяця тут відбувається особлива ніч – Ніч Адорації. Після св. Літургії кожен по черзі має можливість побути наодинці з Ісусом у Найсвятіших Тайнах. А вранці ми зустрічаємось за спільним сніданком.

Мене особливо захоплює харизма Дому Серця – присвячувати свій час і перебувати разом з найменшими, самотніми та відкинутими. Людство зараз дуже гостро відчуває брак милосердя. А Дім Серця і його волонтери є живими свідками Божого милосердя, котрі несуть його у світ.

М.Л

 

Дім Серця

Яким для мене є «Дім Серця»? В першу чергу це є місце у якому зібрані люди з однією метою – віддавати (служити), прагнення почути, навчитися, для того, щоби в майбутньому поділитися знаннями, розумінням. Дуже цікавим є те, що «Дім Серця» об ‘єднує в собі людей, мистецтва, з різних галузей. І на мою думку це не просто випадковість, а радше необхідність суспільства в творчості.  Вчитися жити творчо, як наш Творець, вміти побачити, щось надзвичайне в простому, навчитися цінувати, любити те що тебе оточує кожного дня. Перемінити погляд і побачити ті скарби, які наповнюють твоє життя.

Дім Серця – це територія творчості. Всі члени спільноти, усвідомлюють потребу бути творчими, досліджувати мету і задачі мистецтва, тому в спільноті відбуваються творчі вечори, на яких презентують різних митців, для того, щоб зрозуміти, яким вони для себе відкривають світ, яким вони бачить те, що їх оточує .

Мистецтво – вчить любити.

«Дім Серця» своїм служінням теж вчить – покинуті, хворі, бідні, потребуючі люди, любов до них є хорошим прикладом для молоді, оскільки саме вона в основному є друзями спільноти і дане служіння відіграє надзвичайну роль у формуванні духовного середовища.

Нам треба вчитися любити зараз, щоб в майбутньому отримати суспільство в якому менше зла, агресії і сліз.

О.Р

 

Дім Серця: Я особисто була вражена тим, наскільки глибоко поєднується мистецтво та віра, чистий Божий талант в їх оселі

Дім Серця – це особливе місце, де живуть особливі люди. Це насправді дім, де живе любов, розуміння, тепло та ніжність, підтримка і постійна, нещезаюча ніжна усмішка. Переступаючи поріг, ти відчуваєш себе вдома, чудова Од та дівчата – сім’я, яка завжди на тебе чекає. Я особисто була вражена тим, наскільки глибоко поєднується мистецтво та віра, чистий Божий талант в їх оселі. Це , напевно, саме те світло, яке завжди очікуєш побачити в творчості. Дім Серця – це дім для душі, місце, де вона може заспокоїтись, відпочити, набратися нових сил для того, щоб продовжувати свій ріст, рух вперед, не звертати уваги на дрібні перешкоди. Дім Серця – це друзі, які на тебе чекають, і один раз побувавши поміж них ти розумієш, наскільки сильно чекав на них ти. Писати можна багато натхненних рядків, але жодні слова не передадуть всієї гами позитивних емоцій, які виникають в мене при думці про це чудове місце. Краще прийти і відчути самому, що криється за такими простими з першого погляду словами – Дім Серця.

 

Дім Серця: Вони свідчать своїм життям, а цього іноді не дошукатися за голослів’ям, що панує навколо, отруюючи іноді і середовище церкви.

Моя перша зустріч з Домом Серця була власне в дуже сердечному місці – на Адорації, привела мене подруга журналістка, що часами відвідувала Дім серця, писала інтерв’ю, а потім як і кожен з нас «приліплявся» до цих світлих людей. Адорація була особлива -просто перебувати з Христом в оселі, теплій і наповненій любові.

В силу різних обставин я не бувала я з дівчатами в будинку для сиріт і для стареньких,але знаю якою важливою є присутність там людей з відкритим люблячим серцем, людей що виросли в різних краях, з різною культурою і ментальністю, але яких об’єднує потреба бути поруч з тим хто спраглий присутності іншої людини.

Для мене великим знаком є те як люди, що служать своїм життям Христу, цілковито і правдиво, огортають теж любов’ю художників і музикантів, людей теж ранимих до світу і до того, щоб не залишитись в світі самотніми зі своїм прагненням служити своїм талантом, тим що часто легше закопати, аніж примножити, не маючи підтримки духовної і не маючи спільності. Для мене це місце є такою міцною оселею, таким домом, де можна спокійно розважати як це бути художником, що служить Христу, і що це служіння є теж способом бути християнином в цьому світі.

“Дім серця” – це не стандартна форма релігійної організації, але ця ідея мені дуже подобається – можливість спільної молитви, обговорення різних проблемних питань, можливість поділитися тим, що турбує, і знайти йому вирішення.

Моє знайомство з “Домом серця” відбулося у 2009 році. Люди, котрі тут живуть на даний момент, неодразово приходили до нас в гості, вони знають мою сім’ю, моїх батьків, бабусю, і це радісна дружба, котра наповнена добром.

Звичайно ж, “Дім серця” – це не стандартна форма релігійної організації, але ця ідея мені дуже подобається – можливість спільної молитви, обговорення різних проблемних питань, можливість поділитися тим, що турбує, і знайти йому вирішення. Допомога, співчуття, розділити радість і смуток – це та підтримка, якою ділиться “Дім серця” і його мешканці. Окрім того, ця організація з теплом і розумінням відноситься до мистецьких акцій, поширює інформацію про незнаних тут митців і навпаки, що зближує нас, українців і українських художників з мистецтвом світу.