Дім Серця

Дім Серця

Дім Серця

Дім Серця

Всі, хто належить до Дому серця, мають настільки глибокі відносини з Богом,

Я Соломія, мені 23 роки. Студентка вокального факультету музичної академії у Львові. Дружина і мама. Для мене Дім серця – це відкрита спільнота до всіх, вона не ділить на своїх –  » християн » і чужих –  » безбожників », це спільнота, яка мені показує як бути відкритим до всіх і відкинути упередження і стереотипи… Також Дім серця тісно пов’язані з мистецтвом, Бог дуже високо цінить красу, про що свідчать Його творіння, тому дуже прекрасно, що наші друзі організовують багато мистецьких заходів, на яких можна багато споглядати,слухати і пишатися Божою красою через таланти митців. Я знайома з цією організацією вже шість років. Всі, хто належить до Дому серця, мають настільки глибокі відносини з Богом, що передають це всім людям,з ким зустрічаються.Мабуть найвиразніша харизма Дому серця – це радість. Спільнота Дім серця вносить надію і викликає посмішку.

дім серця

Дім Серця: Ви всі такі різні і такі однакові у вашій щирості і любові до людей!

Кажуть, що краса врятує світ. І це дійсно так. Але не одна лише краса є рятівницею. Тому я хотіла б додати, що і доброта врятує світ. Адже посіяне добро вертається до людини, яка його посіяла, сторицею.

Із щирою добротою я зустрілася познайомившись з дівчатами з Дому Серця. Ця зустріч відбулася років п’ять тому назад.

Добре пам’ятаю той день, коли вони приїхали до нас у гості у село під Харковом. Був березень. Зима тільки почала відступати і мені було якось незручно перед дівчатами-іноземками за калюжі і бруд на дорогах. Але їхні щирі посмішки, відкриті обличчя та невимушеність у спілкуванні швидко розтопили лід скутості і тривоги. Тоді їх було троє: Од, Марічка і Лаура. А ви пам’ятаєте ваш перший приїзд в Огульці?

Під час розмови вони розповіли нам про Дім Серця, про те, чим вони займаються, як живуть. Було дуже цікаво! Адже про це я ніколи раніше не чула. А ще було приємно, що вони розмовляли українською мовою, нашою рідною мовою. Вразило також і те, що Од до приїзду в Україну жила в Казахстані, а моя сім’я теж десять років жила в Туркменії. Так що нам було що згадати про Середню Азію. Як цікаво доля зводить людей!

Коли дівчата від’їжджали до Львова було відчуття, що це наші давні гарні друзі, добрі і щирі, які вміють вислухати і порадити, розвеселити і підтримати. Після тієї першої зустрічі у нас вдома потім було багато іще: у Харкові, Львові, Києві, Лишні, Вроцлаві. І нові знайомства: з Медісон, Магдою, Дженіфер, Софі, Альбіною.

А потім в нашій сім’ї трапилось горе. Не стало дорогої для нас людини. І наші душі були зігріті їхнім співчуттям, теплом, підтримкою і розумінням.

А життя продовжується. І ось ми вже знайомі з Роксоланою і Марічкою.

Дівчата, які ви всі милі ,безпосередні, безкорисливі і відкриті! Ви всі такі різні і такі однакові у вашій щирості і любові до людей! Спілкуючись з вами або буваючи у вас у Львові, дійсно розумієш, що ти в Домі Серця, серця великого, відкритого, люблячого.

Завершити мені хотілося б словами однієї мудрої людини, яка сказала, що існують такі друзі, як повітря – їх не видно, але вони завжди з тобою. Так, ми живемо не поруч, ми живемо в різних містах, але ви завжди з нами!

 

Дім Серця – це дім ревних християн, а точніше, це справжня домашня церква.

Львівський Дім Серця відчинив для мене свої двері в складний момент мого життя. Я шукала усамітнення в монашій келії, але такої тоді не знайшлося, натомість знайшлася спільнота, яка стала для мене місцем інтенсивної душевної терапії і християнської формації. Причому одне з другим нерозривно пов’язане, бо оздоровлюючи душу ви приходите до віри, а зміцнюючи віру, лікуєте душу.

Коли почалося моє місячне паломництво в світ милосердя і співчуття, островами якого є розкидані по всьому світу Доми Серця, в ньому жило четверо іноземок – дві посвячені членкині спільноти (Ода і Марічка) і дві волонтерки (Реджіна і Сильвія). Протягом місяця я вчилася від цих дівчат жити в їхньому світі.

Світ милосердя і співчуття львівського Дому Серця дуже багатогранний. Він вміщає в собі щиру і вірну дружбу з мешканцями геріатричного пансіонату (будинку престарілих) і організацію домашніх культурно-просвітницьких вечорів, спілкування з бездомними та жебраками і щомісячні «ночі адорації», просто присутність в долі позбавленої материнських прав жінки з алкогольною залежністю та двійка її синів і багатолюдні гостини (бо ж друзів стає щораз більше) на честь християнських свят, чиїхось уродин чи прощання з місіонеркою з нагоди закінчення місії.

З місіонерками Дому Серця я вперше побувала у львівському геріатричному центрі і познайомилася з його мешканцями. А коли побачила, як Ода намащує кремом і ніжно розгладжує струпи на ногах 40-річної лежачої Тетяни, то відчула, що на практиці означає милосердя до цілком «далекого» ближнього.

Дім Серця – це дім миру і радості, де, щойно ви переступите поріг, вас неодмінно зустрінуть щирим: «Привіт! Як справи?», де не критикують і не осуджують, де завжди в роботі якийсь цікавий «проект», що неодмінно реалізовується. Дім Серця у Львові – це дім мистецтва і муз, його приятелями є численні молоді митці – живописці, скульптори, ікописці, музиканти.

Але найголовніше, що Дім Серця – це дім ревних християн, а точніше, це справжня домашня церква. «Фундаментом» цього дому є віра, любов до Христа і глибоко усвідомлена церковність, а капличка – його живе серце, бо там, у дарохранительниці є Ісус. Щоденне життя дому підпорядковане строгому молитовному правилу: утреня в домашній капличці, Літургія (найчастіше в одному з поближніх греко-католицьких храмів), вервиця, година адорації, вечірня і комплета. Але і тут – милосердя вище від правила, бо коли хтось не встає на утреню, Ода не стягає «за ноги», а каже: «Значить, людині треба поспати»…

І я дуже надіюся, що таки виїду на місію до Індії, бо ж благословення Дому Серця на цю місію «чекає» на мене вже два роки…

Г.Т

Дім Серця: Мені подобається любов, уважність, їхня потіха

п. Анна , пенсіонерка, 86 років, мешкає у львівському геріатричному пансіонаті .

« Дуже гарні дівчата. Файно себе поводять.Я дуже рада, коли вони приходять. Я вас обажаю! Мені подобається любов, уважність, їхня потіха « 

Дім Серця: в кожній дрібниці, у всіх буденних і духовних справах цих людей відчувалась любов і увага

Звати мене О.К, рік тому я закінчила Академію Мистецтв, факультет реставрації. Моє знайомство з Домом Серця почалось з літургії на Руській, де ми співали з Рокі. Вона мені відкрила Дім і познайомила з його чудовими людьми. Якогось вечора мене запросили в гості. Ми співали, молились, вечеряли і мили разом посуд 🙂 в кожній дрібниці, у всіх буденних і духовних справах цих людей відчувалась любов і увага. Світло Святого Духа наскрізь покриває всі сфери їхнього життя і це відчує люба людина яка торкнеться їх життя 😉