Punct Inima

Dragă Punct Inima,

Pentru mine sunteţi înainte de toate prieteni şi o organizaţie fără prejudecăţi. Este un lucru greu să nu ai prejudecăţi, să îţi respecţi deciziile pe care le-ai luat indiferent de imprejurările în care te afli, iar voi din punctul meu de vedere faceţi aceste lucruri destul de bine. Prin puterea exemplului, voi învăţaţi lumea să fie un pic mai bună decât aţi găsit-o.

Mă bucur foarte tare că v-am cunoscut acum … ani (vreo 4-5, cred..). Sunteţi personae vesele şi în ciuda aparenţelor, foarte normale. Acum nu mă înţelegeţi greşit, mă refer doar la faptul că sunt oameni care atunci când aud cuvântul misionare se sperie, dar apoi vă cunosc.

Încă o dată vă spun că mă bucur că v-am cunoscut, şi cred că oricine a făcut-o este de aceeaşi părere. La mulţi ani vă doresc, că ceea ce faceţi este foarte bine venit. Vă doresc success în tot ceea ce îşi propune organizaţia în continuare, şi să vă înţelegeţi în continuare şi voi între voi.

Cu drag, G. S.

« Je prie pour que Points-Coeur puisse continuer à animer et vivre… une oeuvre si nécessaire dans ce monde qui se désagrège.

« Com Pontos Coração compreendi o quanto foi importante a missão de Maria aos pés da cruz de Jesus »

Eu me chamo F.A.D., moro no interior do Rio de Janeiro, em uma cidade chamada Rio Bonito, a 85 Km de Copacabana, onde ouvi pela primeira vez sobre a Pontos Coração através de um sacerdote da obra, e a partir daí começou o meu lindo caminho com a comunidade.

Fui fazer um retiro de um dia na comunidade Bom Pastor, em Copacabana, e lá ouvi o Pe. Arnaud falar da comunidade Pontos Coração e o trabalho missionário da mesma com as crianças, jovens, adultos e idosos. Nunca pensei em ser missionária e tão pouco sair do Brasil pra fazer missão, porém tudo aquilo me chamou atenção e havia algo mais forte que me impulsionava, daí tomei a decisão de ir falar com o padre, então ele me convidou para fazer um retiro mais específico sobre a comunidade, depois me convidou para fazer uma experiência com a Comunidade e mantivemos contato por email. Em novembro de 2009, ele veio em Rio Bonito e foi quando confirmei a minha ida no dia 26 de dezembro por 15 dias na Bahia. Eu tinha muito medo de todo aquele sentimento que invadia meu coração. Fiquei encantada e identificada com tudo que vivi nessa experiência de alguns dias, voltei para o Rio, decidida a dizer “sim” a vontade de Deus, no entanto o medo voltou e recuei, mas Deus estava ali ao meu lado caminhando comigo, colocando pessoas que me ajudassem a trilhar seus planos pra minha vida. Depois de 1 ano em discernimento, eu decidi embarcar nessa aventura e em março de 2011, fui enviada para um país, lindo e com um povo bastante acolhedor, El Salvador situado na América Central e lá fiquei por 14 meses e 20 dias, e posso falar com toda convicção que foi uma experiência incrível e maravilhosa, que mudou minha vida, que me fez crescer pessoalmente e espiritualmente, e voltei com uma bagagem cheia de grandes e belos tesouros que Deus me deu, como as amizades e as experiências vividas que muito me marcaram.

Points-Coeur assiste et réconforte les pauvres, mais aussi les personnes en difficultés tels que les prisonniers…

«Дому Серця» завжди створюється атмосфера затишку, відкритості і відчувається, що тут готові приймати кожного таким, яким він є.

« Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.» (Мт. 25. 35-36)

На перший погляд, читаючи ці рядки зі Святого Письма, уявляються знедолені люди, які живуть на маргінесі життя. І якщо подивитися на зовнішню сторону моєї історії, то я не належу до них. Але правда є в тому, що в кожному пункті бачу себе.

«Дім Серця» – це мій другий дім і моя родина. Я знайома з ними… (навіть не пам’ятаю, бо враження, що вони вже так давно в моєму житті) років 4 точно. Першою волонтеркою з якою я познайомилась на уроках контемперарі була американка Медісон. Вона трішки розповіла мені про харизму і діяльність спільноти. Запросила при бажанні долучатись до відвідування стареньких людей і дітей в інтернаті. Але тоді я ще не була готова.

Згодом я відвідувала презентації і мистецькі зустрічі, які організовували в «Домі Серця». Там я познайомилася з чудовими людьми – художниками, музикантами, перекладачами… Здавалося б, що це самодостатні люди, які не потребують опікування, але це не так. Бо коли ти приходиш на якісь мистецькі «тусовки», то там люди трохи напищені і закриті. Але завдяки Од, Марічці та волонтеркам з «Дому Серця» завжди створюється атмосфера затишку, відкритості і відчувається, що тут готові приймати кожного таким, яким він є.

Потрохи я зацікавилась їхнім життям і почала приходити на розарій, який відбувається щодня о 15:00. Інколи вдавалось потрапити на Літургію Годин. До речі, саме з ними я навчилася молитись правильну послідовність цієї молитви і тепер практикую її в своєму житті. Згодом почали організовувати Ніч Адорації – і це було справжнім випробуванням для мене, бо Адорувати Христа в тиші цілу годину, та ще й вночі, на початку видавалось таким тяжким… Але тепер я можу прийти будь-коли в каплицю «Дому Серця» і там споглядати і перебувати в присутності Ісуса скільки завгодно.

For me, Heart’s Home is an institution that reminds the city that never sleeps of the importance of simple human compassion and care.

D.T.

Filmmaker, living in New York, NY

To Whom it May Concern:

I first learned about Heart’s Home USA in 2009, when Father Paul Anel approached me after the premiere screening of my documentary film Meeting Andrei Tarkovsky at Lincoln Center in New York.  We had a long discussion about the subject of my film, Andrei Tarkovsky, the revered Soviet filmmaker who died in 1986.  Like myself, Father Paul is an admirer of his films, which explore spiritual themes through a singular cinematic language.  This was the beginning of my friendship with Father Paul and connection to Heart’s Home USA.

Before long, I began visiting the Heart’s Home headquarters in Brooklyn.  As a young artist who had just recently moved to New York City, I was relieved to find such a warm and hospitable community nearby.  I attended several film screenings and discussions at the house, where I encountered a level of conversation about art, morality, and religion that is difficult to find elsewhere.

Soon, I began to learn about Heart’s Home’s activities in the local community.  From the first moment the organization’s mission was described to me, I knew that Heart’s Home plays a critical role in its neighborhood and beyond.  New York is a city where many organizations, both governmental and private, offer a multitude of services to disadvantaged people.  There are pantries, shelters, career programs, and assistance of all kinds.  However, one service that is often overlooked is that of human presence, or care.  Kitchens close after the meal is served, education programs enroll new students once the old ones have graduated, financial assistance initiatives offer money that can buy material, but not spiritual, essentials.  Heart’s Home, on the other hand, gives the gift of continuous, unconditional human connection that is so critical for a person in distress.  In fact, I believe that without compassion and friendship, other programs will likely fail to help the individual in need.

Offenes Herz Österreich

« Mon compagnon était très malade. Je remercie Points-Coeur pour leur accueil, écoute, disponibilité et empathie.

“El carisma de Puntos Corazón cambio mi vida y mi entorno”

Córdoba, Abril 2016

Mi nombre es S., tengo 24 años y estoy por recibirme de abogado en la Facultad de Derecho de la Universidad Nacional de Córdoba, toda mi vida fui Católico, con más defectos que virtudes, pero siempre he intentado ser fiel al Evangelio y a la forma en que la Iglesia me propone vivirlo.

Fui a un colegio estatal, por lo cual mi formación religiosa no partió desde un punto de vista formal, en la institución en la que me eduque, sino que siempre tuve que buscar en donde y como vivir mi fe. Empezando por los sacramentos recibidos en una Parroquia a cargo de los Frailes Carmelitas y continuando en un Grupo Juvenil Diocesano en el cual pase los más largos y plenos años de mi vida y al cual dedique mucho tiempo y compromiso.

Hace unos cinco años tuve la bendición de conocer “Puntos Corazón” ya que uno de mis hermanos partió de misión a Ecuador por un año como Amigo de los Niños. Este nuevo carisma para mi, aporto mucho a mi vida, a mi espiritualidad y hasta puedo decir que repercutió fuertemente en mi entorno social y familiar ya que si bien como dije siempre viví mi fe lo más comprometido que he podido y he participado activamente en diversos movimientos y grupos de formación, éste toco mi corazón de una manera especial, que pudo responder a una gran búsqueda que hay en mí, ya que a través de esta forma de vivir el Evangelio descubrí que se puede ser un cristiano tanto contemplativo como activo a la vez y que estas no son cosas antagónicas sino profundamente complementarias, por cuanto más una es presupuesto necesario de la otra.

J’ai vécu 3 mois au Point-Cœur (de Genève) : J’y ai reçu un accueil sincère, respectueux de mon rythme un peu décalé de rapatriée, une amitié et un accompagnement humain d’une qualité inégalable.

Quand je pense à Points-Cœur, je revois des visages, des personnes d’ici et d’ailleurs, de Suisse, d’Argentine, des États-Unis, de France…

D’abord Sophie, puis Stéphanie, puis Samuel qui, par leurs lettres et leurs témoignages ont été des personnes clés dans le chemin de foi de l’adolescente que j’étais alors… Samuel a vécu au Points-Cœur de la ville de Santa Fe, en Argentine. Arrivée à la fin de mes études secondaires, j’avais l’envie de vivre une expérience humaine à l’étranger mais ne me sentais pas prête à m’engager avec Points-Cœur, à cause de la durée minimale de 14 mois. Samuel m’a mise en contact avec un prêtre suisse qui vivait à Santa Fe et je suis partie faire une expérience de volontariat dans cet autre cadre. Là, j’ai rencontré d’autres visages, tout aussi lumineux et heureux que ceux que j’avais vu en Suisse. Dans mes visites au Points-Cœur de Villa Hipodromo, à Santa Fe, j’ai connu Sylvie, Aymeric et bien d’autres… Des jeunes engagés, humbles, pleins d’amour à donner autour d’eux !  Des jeunes qui parcourent les quartiers périphériques, les rues en terre, parfois boueuses, pour aller à la rencontre des enfants et des familles démunies.  Des jeunes qui vont là où le reste de l’Église ne va pas… J’ai aussi rencontré les visages des habitants de Villa Hipodromo, des visages de souffrance qui se teintent de réconfort et d’espérance au contact avec les Amis des enfants. Et les visages des enfants ! Pure joie, pure insouciance pendant les instants partagés qui rompent le quotidien de la violence, du travail et de la drogue.